Навигация
Главная
Главная
Экономика туризма
Социальная работа
Социология и обществознание
Таможенная система
Транспорт
Риторика
Статистика
Страхование
Схемотехника
Теория государства и права
Теория организации
Теплотехника
Экономико-математическое
Исторические личности
История
Карта сайта
 
 
Предмет і методи соціальної статистики

Предмет і методи соціальної статистики

Предмет і методи соціальної статистики

1. Методологічні засади статистики

1.1 Предмет статистики як самостійної суспільної науки

Термін «статистика» слід розглядати у сукупності латинських та італійських слів. У перекладі з латинського «status» означає стан, становище, з італійського «statista» - державний чоловік, знавець держави.

З давніх часів людство здійснювало облік багатьох явищ, які виникали в процесі його життєдіяльності, накопичувало та зберігало цю інформацію для подальшого використання даних характеристик. Тому не можна не відзначити роль статистики, яка сьогодні наповнюється новим змістом та завданнями.

Всі досягнення статистики - це результат історичного розвитку, який можна зрозуміти та оцінити в повній мірі, лише зазирнувши в минуле.

Виникнення статистики відноситься до глибокої давнини і пов'язано з утворенням держав. Для управління державою потрібна була інформація про чисельність чоловічого та жіночого населення країни, поголів'я худоби, розмір земель, стан торгівлі та ін. Уже в країнах Стародавнього світу склалися системи державного та адміністративного обліку, що дістало відображення в священних книгах різних народів. Так, Конфуцій у книзі «Шу-Кінг» посилається на дані перепису населення Китаю в 2238 р. до н.е. Середньовіччя залишило унікальну пам'ятку - «Книгу страшного суду», в якій зведено дані перепису населення Англії та його майна. Епоха Відродження дала світу Луку Пачолі, який заклав основи бухгалтерського обліку.

Поступово збирання даних про масові суспільні явища стало регулярним. Таким чином, господарський облік став первинною формою статистики. Однак як наука статистика почала розвиватися з середини XV?? ст., на той час виділилось два напрями: в Англії виникла школа політичної арифметики, в Німеччині - державознавства.

Засновниками школи політичної арифметики були англійські вчені Джон Граунт (1620-1674) і Вільям Петті (1623-1687). Сам термін «політична арифметика» свідчить про відношення математики (арифметики) до політики. Слово «політика» було аналогічним поняттю «наука про суспільство». Вчені даної школи домагались шляхом узагальнення та аналізу факторів за допомогою цифр характеризувати стан і розвиток суспільства, закономірності розвитку суспільних явищ. Вимірювальні методи вважалися обов'язковою умовою дослідження масових облікових даних.

Суттєво іншим був підхід школи державознавства. Державознавство часто називали описовою школою статистики. Одним з основоположників описової школи був Г. Конринг (1606-1681) - видатний лікар та державний діяч свого часу. Представники даної школи основними завданнями статистики вважали систематизоване описування тих факторів, які визначають велич та могутність держави. Статистика розглядалась як суспільна наука про соціальні, правові і господарські аспекти держави. Однак через обмеженість цифрових даних вони переважали словесні характеристики, а математичні методи пізнання недооцінювали.

Таким чином, школа політичної арифметики і школа державознавства - два напрями поступового розвитку господарського обліку. У них один об'єкт дослідження - суспільство, але різні методи дослідження: вимірювання і описування.

До сучасного розуміння статистики значно ближче стояла англійська школа політичної арифметики, однак слід відзначити також велике значення описової школи для подальшого розвитку статистики, так її представники розробили сукупність показників та створили спеціальну системи збору первинних даних про масові явища.

В X?X ст. виник математичний напрям статистичної науки. Представники даного напряму використовували в своїх статистичних дослідженнях методи теорії ймовірності: так бельгійський статистик А. Кетле (1796-1874) зробив значний внесок у розробку теорії стійкості статистичних показників; англійський вчений К. Пірсон (1857-1936) розробив теорію кількісної оцінки зв'язку між показниками та ін. У кінці X?X ст. розвиток статистичної методології стимулював вихід статистики за межі соціально-економічних явищ.

Неможливо не відзначити й роль російських та українських вчених в становленні та розвитку статистики як науки. Помітне місце в розвитку української статистико-економічної науки займає В.М. Навроцький (1847-1882). Характерною ознакою його статистичних праць було міцне теоретичне підґрунтя. Він з повагою ставився до економічної теорії, був добре обізнаний з науковими школами в політекономії, до оцінки яких підходив з позицій селянських інтересів. Він глибоко розумів взаємозалежність між різними галузями виробництва, співвідношення між виробництвом та споживанням. Однією з найважливіших заслуг В.М. Навроцького як економіста-статиста є те, що він першим в історії української економічної думки дає глибокий аналіз галицької економіки після скасування панщини, розкривши причинний зв'язок її відсталості із залишками середньовіччя.

У той же самий час жив та працював О. Русов (1847-1915), якого вважають «батьком земської статистики». О. Русов народився в Києві. Початкову статистичну практику він пройшов під час перепису населення м. Києва в березні 1874 р. Найповніше розкрив вчений свої статистичні здібності на Чернігівщині, де ним ініційовані статистичні дослідження, які залишили глибокий слід в історії української статистичної думки. Під керівництвом О. Русова в 1879-1880 рр. проведено опис Ніжинського повіту, інші статистичні описи, що заклали основу чернігівської школи земської статистики. Чернігівська школа земських статистиків має на своєму рахунку й інші статистичні новаторства, що в цілому збагатили національну і світову статистичну науку.

Видатним економістом і статистиком, засновником української бюджетної статистики був Ф.А. Щербина (1849-1936). Особливі заслуги має Ф.А. Щербина в галузі дослідження селянських бюджетів. Також він першим у Російської імперії зробив спробу медичних подвірних дослідів села. Велика його заслуга полягає й у земській статистиці. За час роботи у Воронежі під редакцією Ф.А. Щербини видано 66 томів статистичних досліджень. Однак однією з найвагоміших і до певної міри підсумкових праць Ф.А. Щербини є монографія «Статистика. Історія статистики і статистичних установ», де докладно розглядається статистика як наука, її прикладне значення. В ній автор зазначає, що історія статистики є майже фотографічним відображенням функціонування культури і економіки в еволюційному поступі людства.

Помітне місце в розвитку української статистичної думки займає М.В. Птуха (1884-1961). У його науковій діяльності можна умовно виділити декілька головних напрямків: історія статистики; загальна статистика; теоретична та прикладна демографія та різні демостатистичні дослідження. Теоретичні засади, методологічні принципи і методичні підходи, на які спирався М.В. Птуха, що й досі не втратили наукової та практичної вартості. Серед них виділяється праця «Таблиці смертності для України 1896-1897 рр.», за яку він був премійований урядом. Значну наукову цінність має праця М.В. Птухи «Вища математика в демографії», де він доводить значення використання математичної статистики в демографічних дослідженнях. Окрему групу праць М.В. Птухи становлять його дослідження з історії статистики. Двотомна праця М.В. Птухи з історії статистики є цінним «подарунком» для вивчення джерел виникнення та розвитку статистики як науки, у тому числі української статистичної науки.

Таким чином, історія виникнення та розвитку статистики вказує на те, що статистична наука сформувалася внаслідок теоретичних узагальнень накопиченого людством досвіду обліково-статистичних робіт, зумовлених потребами управління виробництвом і життям суспільства.

Статистика - це суспільна наука, яка вивчає розміри та кількісні співвідношення масових соціально-економічних явищ і процесів у нерозривному зв'язку з їх якісної визначеністю у конкретних умовах місця та часу, також закономірності їх формування, розвитку, взаємозв`язку.

У даному визначенні статистики можна виділити основні особливості науки статистики від інших суспільних наук:

статистика, як усі суспільні науки, вивчає соціально-економічні явища та процеси, однак статистика вивчає явища та процеси за допомогою кількісних характеристик, тобто «мовою» статистики є цифри, а саме: статистичні показники;

статистика розглядає явища та процеси у конкретних умовах місця та часу;

статистика вивчає не поодинокі, а масові соціально-економічні явища та процеси, тобто такі, що складаються з достатньо великої сукупності одиниць чи факторів.

Статистика, як будь-яка наука, має свій об'єкт та предмет дослідження. Об'єктом статистичного аналізу можуть бути найрізноманітніші масові явища і процеси суспільного життя. Статистика постійно збирає, накопичує та дає кількісні оцінки стану та розвитку явищ та процесів у різних галузях виробництва та споживання, у сфері політики, культури, науки, спорту та ін.

Предметом статистики є розміри та кількісні співвідношення між масовими суспільними явищами, закономірності їх формування, розвитку, взаємозв'язку.

Теоретичну основу будь-якої науки складають основні поняття і категорії. Статистика оперує наступними поняттями та категоріями: статистична закономірність, статистична сукупність, ознаки та ін.

Статистична закономірність - це повторюваність, послідовність та порядок у масових явищах та процесах. В основі статистичної закономірності лежить закон великих чисел, основним принципом якого є масовість явищ або процесів. Статистичні закономірності масових соціально-економічних явищ та процесів відображають характер дії об'єктивних законів розвитку суспільства в конкретних умовах місця та часу. Закономірності масового процесу властиві лише сукупностям. Саме сукупність, а не окремий елемент, є тією базою, відносно якої стає можливим встановлення конкретних законів.

Статистична сукупність - це певна множина елементів (одиниць), які мають єдину якісну основу, але відрізняються між собою різними ознаками.

Приклад: Чисельність робітників підприємства «СОМ» на початок звітного року складала 856 чол. - це сукупність. Якісна основа даної сукупності - це те, що об'єднує даних робітників, а саме: вони є робітниками підприємства «СОМ». Дана сукупність включає 856 елементів (одиниць сукупності) - це обсяг сукупності. Кожний елемент сукупності характеризується багатьма ознаками. Так у нашому прикладі робітників підприємства можливо розподілити на групи за різними ознаками: за статтю, за віком, за стажем роботи, кваліфікацією та іншими ознаками.

Ознакою в статистиці називають характерну рису, властивість, притаманну одиницям сукупності. Ознаки можна класифікувати за різними видами. Велике значення має класифікація ознак за способом вираження та взаємозалежності.

За способом вираження ознаки умовно поділяють на атрибутивні (словесні, якісні) та кількісні ознаки. Атрибутивними називають ознаки, які не підлягають числовому вираженню і характеризують риси словами. До атрибутивних відносяться наступні ознаки: стать людини, професія, факультет та ін. Кількісні ознаки мають числове вираження. До кількісних ознак слід віднести: стаж роботи, тарифний розряд, вік та ін.

За способом взаємозалежності розрізняють факторні та результативні ознаки. Факторні ознаки - це ознаки, які впливають на інші ознаки і є причиною їх зміни. Результативними ознаками називають ознаки, які змінюються під впливом факторних ознак. Так, кваліфікація робітників є факторною ознакою, яка впливає на результативну ознаку - продуктивність праці.

Статистика - багатогалузева наука. Вона складається з 4 розділів, які, будучи самостійними її частинами, тісно пов'язані між собою. Виділяють наступні розділи науки статистики: загальна теорія статистики; соціальна статистика; економічна статистика; галузеві види статистики.

Загальна теорія статистики - це розділ науки, де розглядаються категорії статистичної науки, основні методи та прийоми статистичних досліджень. Загальна теорія статистики є основою всіх інших розділів.

Соціальна статистика розглядає демографічні показники населення, соціальні умови та характер праці, доходи, рівень життя та інші соціальні характеристики життєдіяльності населення.

Економічна статистика вивчає та аналізує явища та процеси, що мають місце в економіці на рівні народного господарства країни чи регіону як єдиного цілого.

Галузеві види статистики - це вивчення статистики окремих галузей: промисловості, будівництва, транспорту та ін. Статистика проводить аналіз спеціальних показників, які характеризують відповідні галузі, за допомогою загальних прийомів та методів дослідження.

Даний навчально-методичний посібник розглядає тільки питання, які охоплюють перший розділ науки, а саме: загальну теорію статистики.

1.2 Статистична методологія

Для вивчення масових соціально-економічних явищ і процесів статистика використовує сукупність різних методів та прийомів.

Статистична методологія - це комплекс спеціальних, притаманних лише статистиці, методів та прийомів дослідження.

Методологічною основою статистики є теорія пізнання, яка ґрунтується на положеннях матеріалістичної діалектики про перехід кількісних змін в якісні та загальнонаукових принципах, а саме: на принципах порівняння, аналізу, синтезу. Це означає, що:

статистика розглядає соціально-економічні явища та процеси не ізольовано, а у взаємозв'язку з іншими, оцінює ефекти впливу факторів і щільність причинно-наслідкових зв'язків;

статистика вивчає соціально-економічні явища та процеси у розвитку, тобто аналізує інтенсивність динаміки, оцінюючи тенденції їх змін та структурних зрушень.

Виявити та охарактеризувати розміри, зміни та кількісні співвідношення певних масових соціально-економічних явищ і процесів можна, здійснюючи послідовно три етапи. Етапи проведення статистичних досліджень подано на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Етапи проведення статистичних досліджень

Статистичне спостереження - перший етап статистичного дослідження, на даному етапі проводиться збір первинного статистичного матеріалу.

На другому етапі зібрані дані підлягають систематизації та групуванню за певними ознаками.

На третьому етапі проводиться аналіз статистичної інформації на основі обчислення узагальнюючих показників: абсолютних, відносних та середніх величин, показників варіації, характеристик інтенсивності динаміки, індексів, параметрів тісноти зв'язку, факторів причинно-наслідкових зв'язків та ін.

Перелічені етапи статистичного дослідження часто відокремлені між собою в часі і реалізуються різним колом виконавців. Водночас усі ці етапи пов'язані між собою, вони об'єднуються метою дослідження, відсутність одного з них означає порушення статистичного дослідження. На кожному етапі застосовуються певні методи та прийоми статистичного дослідження, які можуть дати глибоку й всебічну характеристику явищ та процесів, що вивчаються.

У подальшому більш детально буде розглянутий кожний з етапів статистичного дослідження. Послідовно будуть вивчатися статистичні методи та прийоми вимірювання, співвідношення, узагальнення та аналізу показників, які характеризують стан, закономірності та тенденції формування, розвитку та взаємозв'язку соціально-економічних явищ та процесів.

1.3 Питання для самоперевірки

1) Дайте визначення науки «статистика».

2) Вкажіть основні особливості науки статистики від інших суспільних наук.

3) Що є об'єктом статистики?

4) Чим відрізняється предмет статистики від предмета інших суспільних наук?

5) Які основні категорії використовує статистика?

6) Поясніть суть статистичної закономірності.

7) Що таке статистична сукупність? Наведіть приклади статистичних сукупностей.

8) Що називають ознакою? Вкажіть види ознак за способом вираження.

9) Які з названих ознак слід віднести до кількісних:

а) групування робітників підприємства за стажем роботи;

б) групування робітників підприємства за статтю;

в) групування студентів університету за віком;

г) групування робітників підприємства за професією;

д) групування студентів університету за курсами;

ж) групування підприємств за формою власності?

10) Наведіть приклади атрибутивних ознак.

12) Які розділи науки статистики Ви знаєте? Дайте їх характеристику.

13) Який розділ статистики є основою всіх інших розділів?

14) Дайте визначення статистичної методології.

15) Вкажіть етапи статистичного дослідження. Дайте їх характеристику.

2. Статистичне спостереження

2.1 Поняття про статистичне спостереження та його організацію

Першим етапом будь-якого дослідження є статистичне спостереження. Статистичне спостереження - це планомірне, науково організоване збирання масових первинних даних про явища та процеси суспільного життя.

Під час статистичного спостереження отримують необхідну статистичну інформацію, тобто первинний матеріал, який є фундаментом статистичного дослідження. Статистичне спостереження забезпечує реєстрацію встановлених фактів у спеціальних облікових документах встановленого зразка для подальшої їх обробки.

Значення даного етапу полягає у тому, що від якості, об'єктивності та повноти одержаної інформації залежать результати подальшого дослідження. Тому існують певні вимоги щодо збору первинних даних. Статистичні дані мають бути: повними за обсягом та по суті; вірогідними, тобто відповідати їх реальному стану; своєчасними; доступними; порівняльними за часом або у просторі.

Якщо ж унаслідок неякісно проведеного спостереження буде одержано викривлений матеріал, то результати дослідження в цьому випадку втрачають сенс. Тому особливу увагу слід звернути на програмно-методологічне та організаційне забезпечення статистичного спостереження.

До головних програмно-методологічних питань належать такі:

встановлення мети та завдань статистичного спостереження;

визначення об'єкта спостереження, одиниць сукупності та одиниць спостереження;

розробка програми статистичного спостереження;

підготовка інструментарію спостереження.

Кожне статистичне спостереження необхідно починати з визначення його мети та конкретних завдань. Мета статистичного спостереження - здобути статистичні дані, які є підставою для узагальненої характеристики стану та розвитку явищу або процесу з визначенням відповідної закономірності. Вона формується чітко з урахуванням завдань спостереження. Її чітке формування дає змогу уникнути збирання неповних або зайвих даних.

Відповідно до поставленої мети визначають об'єкт, одиницю статистичного спостереження та одиницю статистичної сукупності.

Об'єкт статистичного спостереження - сукупність одиниць досліджуваного явища, про яке потрібно зібрати статистичні дані. Об'єкт статистичного спостереження складається з окремих одиниць сукупності, від яких одержують початкову інформацію.

Одиниця статистичної сукупності - це первинний елемент об'єкта статистичного спостереження, який є носієм ознак, що підлягають спостереженню.

Одиниця статистичного спостереження - це та первинна ланка, з якої мають бути одержані необхідні статистичні дані (це джерело здобуття даних).

Наприклад, у разі перепису промислового устаткування одиницею статистичного спостереження є окреме промислове підприємство; об'єктом спостереження є сукупність верстатів, машин, механізмів та інших одиниць устаткування промислових підприємств; одиницею сукупності є окрема одиниця устаткування, оскільки ознаки, що реєструються, характеризують не підприємство, а окрему одиницю устаткування.

Інколи одиниця спостереження збігається з одиницею сукупності, так під час перепису населення одиницею сукупності та одиницею спостереження є окрема людина.

Важливим моментом статистичного спостереження є складання програми статистичного спостереження. Програма спостереження - це перелік чітко сформульованих запитань, на які необхідно отримати відповіді. Якість будь-якого спостереження залежить насамперед від того, наскільки правильно і повно складено програму. До програми слід вносити тільки ті запитання, які відповідають завданням дослідження і на які будуть знайдені достовірні відповіді. Відповіді на запитання програми спостереження вносяться у статистичні формуляри, які мають вигляд картки, звітності, переписного листа, анкети та ін. Сукупність даних формулярів, а також інструкцій і роз'яснень щодо проведення статистичного спостереження та реєстрації отриманих даних, складає статистичний інструментарій.

Головні організаційні питання статистичного спостереження стосуються місця й часу проведення спостереження, органів та персоналу, залученого до обстеження, його матеріально-технічного забезпечення та ін.

Важливе місце має питання про те, на який орган покладено відповідальність за підготовку та проведення обстежень. Залежно від масштабності об'єкта спостереження та зацікавленості його результатів діють наступні групи зазначених органів: органи державної статистики (Державний Комітет статистики України та його регіональні служби); статистичні відділи міністерств та відомств; спеціальні інститути, агентства, організації; аналітичні відділи окремих економічних структур та інші органи.

Кожний орган, що виконує спостереження, обов'язково повинен забезпечити себе кваліфікаційними кадрами як на етапі підготовки обстеження, його проведення, так і під час обробки результатів.

Наступним питанням є обґрунтування місця обстеження - пункту, в якому перебуває одиниця спостереження і реєструються дані.

Для того, щоб статистичне спостереження дало вірогідні та своєчасні дані, необхідно вирішити питання часу та періоду спостереження. Збір первинного матеріалу здійснюють протягом визначеного терміну, часу спостереження. Розрізняють період проведення спостереження та критичний момент.

Період спостереження (суб'єктивний час) - це час, протягом якого збирають дані про об'єкт спостереження.

Критичний момент - це момент, на який фіксують дані про досліджувані явища.

Для проведення будь-якого статистичного спостереження потрібне відповідне матеріально-технічне забезпечення: друкарські засоби, обчислювальна та розмножувальна техніка, транспортні засоби, статистичний інструментарій та ін.

2.2 Форми, види та способи статистичного спостереження

У статистичній практиці України застосовують три форми статистичного

спостереження. Форми статистичного спостереження наведено на рис. 2.1.

Рис. 2.1. Форми статистичного спостереження

Основною формою статистичного спостереження є звітність. Усі підприємства, установи та організації, незалежно від форми власності та виду діяльності, складають звіти та подають їх до відповідних міністерств й відомств, статистичних служб та інших органів управління.

Звітність складають на спеціальних бланках встановленої форми на основі первинних даних оперативного та бухгалтерського обліку.

Статистичну звітність поділяють на окремі види за різними ознаками:

Залежно від рівня затвердження та призначення звітність поділяється на зовнішню і внутрішню.

Залежно від специфіки інформації, яку включає звітність, вона поділяється на типову та спеціалізовану. Типова звітність має єдину форму та зміст для всіх суб'єктів діяльності. Спеціальна (спеціалізована) звітність виражає специфічні моменти для окремих підприємств.

Залежно від періодичності подання звітність поділяють на річну та періодичну (квартальну, місячну, тижневу тощо).

Залежно від способу подання розрізняють поштову, телеграфну та факс-модемну звітність.

Другою формою статистичного спостереження є спеціально організовані статистичні спостереження, за допомогою яких вивчають явища та процеси, які не охоплені статистичною звітністю. До прикладів спеціально організованих статистичних спостережень можна віднести переписи, обліки, спеціальні обстеження, опитування тощо.

Реєстр - це нова форма статистичного спостереження. Реєстр населення - це поіменний перелік мешканців регіону, який регулярно переглядається. Реєстр підприємств та організацій - це перелік суб'єктів усіх видів економічної діяльності із зазначенням їхніх реквізитів та основних показників.

Різноманітність соціально-економічних явищ пояснює використання різних видів статистичного спостереження. Види статистичного спостереження розрізняють за двома критеріями. Класифікація видів статистичного спостереження за різними критеріями наведена на рис. 2.2 та рис. 2.3.

Рис. 2.2. Класифікація видів статистичного спостереження за часом проведення

Рис. 2.3. Класифікація видів статистичного спостереження за ступенем охопленням одиниць сукупності

Вибіркове спостереження: одиниці сукупності для обстеження відбирають у випадковому порядку. Вибіркове спостереження - найпоширеніший вид несуцільного спостереження, його широко використовують у різних галузях народного господарства, прикладом можуть бути обстеження якості товарів, вивчення попиту населення та ін.

Спостереження основного масиву полягає у відборі найбільших одиниць спостереження. Так даний вид спостереження використовують при обстеженні зміни цін на окремі групи товарів на міських ринках у різних регіонах. У даному випадку до обстеження добирають міські поселення не випадково, а великі міста і промислові центри.

Монографічне спостереження полягає в глибокому і детальному вивченні та описі окремих типових одиниць сукупності. Наприклад, при вивченні досвіду організації роботи передових підприємств, господарств. Шляхи, за допомогою яких ті підприємства досягли успіху, заслуговують на детальний опис для того, щоб вони стали надбанням широкого кола господарників.

Моніторинг - спеціально організоване систематичне спостереження за станом явища та процесу, що вивчається. Наприклад, моніторинг рівня радіаційного забруднення на територіях, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС. В економічній сфері моніторинг застосовується з метою реєстрації валютних торгів та аукціонів.

Статистичне спостереження здійснюється такими способами:

1)
документальний облік; 2) безпосередній облік фактів; 3) опитування.

Документальний облік - реєстрація фактів базується на використанні даних первинного обліку (бухгалтерських документів, звітів тощо).

Безпосередній облік фактів - реєстрація фактів проводиться шляхом їх безпосереднього підрахунку, вимірювання, огляду.

Опитування - реєстрація фактів здійснюється на основі даних від осіб, яких опитують. У свою чергу, існує три різновиди опитування: кореспондентський спосіб, експедиційний спосіб, самореєстрація.

Кореспондентський спосіб - це реєстрація фактів про явища та процеси на місцях їх виникнення спеціально підготовленими особами та надсилання результатів до відповідних інстанцій. Даний спосіб використовується в дослідженнях ринку товарів і послуг на рівні окремих регіонів.

Експедиційний спосіб - це реєстрація фактів спеціально підготовленими обліковцями з одночасною перевіркою точності реєстрації. Даний спосіб використовується при проведенні переписів населення в Україні.

Самореєстрація - це реєстрація фактів самими респондентами після попереднього інструктажу з боку реєстраторів-обліковців. Прикладом є дослідження родинних бюджетів населення країни.

2.3 Переписи як різновид спеціально організованого статистичного спостереження. Порядок і особливості проведення переписів населення

Перепис - це спеціально організоване спостереження, основне завдання якого полягає в повному обліку чисельності та характеристиці складу будь-якого явища на певну дату.

Переписи, як правило, основані на суцільному спостереженні. Переписи здійснюються періодично (як правило, з рівним інтервалом) або одноразово.

Розрізняють два види перепису. Перший вид перепису проводять на основі даних обліку та звітності підприємств і організацій. Такі переписи називають одноразовим обліком. Це, наприклад, перепис невстановленого устаткування підприємств. На базі даних одноразових обліків вирішують питання, пов'язані з аналізом нагромадженого потенціалу, його науково-технічних характеристик. Готові дані первинного обліку, а також широке залучення робітників підприємств і організацій до заповнення формулярів дає змогу здійснювати ці обліки (переписи) з мінімальними витратами в дуже стислі строки і з добрими результатами.

Другий вид перепису, коли статистичні формуляри заповнюють на підставі спеціально організованої реєстрації фактів. Прикладом такого виду є перепис населення. Саме переписи є головним джерелом більшості даних про населення.

В X?X ст. відомий вчений Ю. Янсон сформулював основні умови та вимоги щодо проведення переписів, які лишаються актуальними і сьогодні:

1) перепис має здійснюватися максимально швидко і фіксувати стан явища на певний момент;

2) перепис має здійснюватися водночас по всій території;

3) перепис потрібно проводити в той час, коли об'єкт перепису найстабільніший, тобто найменш рухомий;

4) між переписами мають бути однакові проміжки часу;

5) прийоми перепису слід, за можливості, лишати незмінними.

Першу «ревізію» чисельності населення в Російської імперії учинили при Петрові ? у 1724 р. Чисельність населення тоді визначали по так званим «подвірним» спискам, до яких додавали знову народжених та вилучали померлих.

У 1897 р. таке положення вирішили виправити. Імперія захопила величезну територію від Варшави до Сахаліну, включаючи Фінляндію та Середню Азію. Тому було вирішено в один день перерахувати все населення країни - «як те, яке знаходиться у дорозі, так і на місцях усіх станів та звань, усіх віків». Цей перепис мав мету виявити не тільки загальну чисельність населення, але і його віковий склад, сімейний стан та зайнятість населення, грамотність тощо.

Згідно з переписом Російську імперію на початок 1897 р. населяло 129 мільйонів осіб, з них тільки 55,7 млн. налічувалося «великорусів», на другому місці йшли «малороси», тобто українці - 22,4 млн., потім поляки - 8 млн., білоруси - 5,9 млн. осіб та ін.

На відміну від теперішньої України або Росії, населення цієї країни було дуже молодим. У ній проживало 52 млн. дітей до 15 років та лише 7 млн. старих (осіб, старших за 60 років); 9/10 підданих імперії проживало у селі.

За народжуваністю (48 осіб на 1000 жителів) імперія посідала 1 місце у Європі, але за смертністю також була серед лідерів (34 особи на 1000 жителів). Слід відзначити, що показники народжуваності перевищували показники смертності. Зараз в нашій країні природний приріст населення є від'ємним, тобто коефіцієнт смертності вищий, ніж коефіцієнт народжуваності.

У ХХ ст. переписів населення на території нашої країни було здійснено сім: 1920; 1926; 1939; 1959; 1970; 1979; 1989 рр.

Останній перепис населення в Україні був проведений у грудні 2001 року. 19 жовтня 2000 р. був прийнятий Верховною Радою України Закон України «Про Всеукраїнський перепис населення». Згідно з Законом «Перепис населення - періодичне суцільне державне статистичне спостереження, що включає в себе збирання демографічних і соціально-економічних даних, які на встановлену дату характеризують чисельність та склад населення країни, а також оброблення, узагальнення, поширення та використання його результатів».

Під час перепису населення складають програму, оформлену як переписний лист. До програми перепису населення 2001 р. включено питання, що стосуються окремої людини, а також домогосподарства в цілому. Формування питань у переписному листі має свою логічну послідовність.

В організаційному плані проведення перепису населення відображаються питання про час та строки проведення, організацію переписних дільниць, про добір та підготовку кадрів обліковців і інструкторів, про забезпечення інструментарієм, про порядок прийому та обробки матеріалів перепису.

Для підготовки і проведення перепису населення та оброблення його результатів призначається тимчасовий переписний персонал, який фіксує дані опитування в статистичні формуляри - переписні листи (приклади переписних листів дивись у додатках №1 та №2).

Одночасність перепису населення забезпечує отримання даних станом на єдиний встановлений момент часу. Період часу перепису населення 2001 р. становив з 5 до 14 грудня 2001 р., критичним моментом часу було 12 годин ночі з 4 на 5 грудня. Матеріали перепису всебічно узагальнюються. Так, чисельність населення України на 5 грудня 2001 р. - 48415,5 тис. чол., у тому числі: жінки складають 54%, а чоловіки - 46%.

2.4 Помилки спостереження, їх види та методи контролю за отриманими даними

Відхилення (розбіжності) між даними спостереження та реальними даними називають помилками статистичного спостереження.

Існують різни види помилок статистичного спостереження, які можна поєднати у дві основні групи. Класифікація (види) помилок статистичного спостереження наведена на рис. 2.4.

Помилки вибірки виникають унаслідок того, що склад відібраної для дослідження частини одиниць сукупності недостатньо повно відтворює склад усієї досліджуваної сукупності. Розмір помилок вибірки визначають за спеціальними формулами, які будуть розглянути у розділі 11.

Помилки реєстрації виникають унаслідок неправильного визначення фактів під час спостереження або неправильного їх запису.

Випадкові помилки реєстрації виникають під час заповнення бланків внаслідок неуважності реєстратора або опитуваного (наприклад, описки).

Рис. 2.4. Класифікація помилок статистичного спостереження

Систематичні помилки реєстрації виникають у результаті постійних спотворень в одному напрямі. Приписки обсягу виробленої продукції з метою одержання премії чи інших виплат - це приклад навмисних помилок. Ненавмисні помилки можуть виникнути внаслідок реєстрації даних за несправними приладами. Виявленню помилок, допущених під час статистичного спостереження, допомагає контроль статистичних матеріалів. Дані на вірогідність перевіряють засобами логічного та арифметичного контролю. Арифметичний контроль полягає в арифметичній перевірці підсумків, а також в арифметичній ув'язці пов'язаних між собою даних.

Логічний контроль полягає у взаємному зіставленні одержаних відповідей на запитання програми спостереження за їх логічним зв'язком або їх порівняння з іншими джерелами та виявлення невідповідностей у цих даних.

2.5 Питання для самоперевірки

1) Дайте визначення поняття статистичного спостереження. В чому полягає його значення?

2) Які питання відносяться до програмно-методологічного забезпечення?

3) Дайте визначення статистичного спостереження, одиниці спостереження та одиниці сукупності. Наведіть їх приклади.

4) Що Ви розумієте під програмою статистичного спостереження?

5) Що слід віднести до організаційних питань статистичного спостереження?

6) Що називають критичним моментом та періодом спостереження?

7) Які існують форми статистичного спостереження?

8) Дайте коротку характеристику звітності.

9) Вкажіть види звітності за різними ознаками.

10) Дайте характеристику спеціально організованого статистичного спостереження.

11) Які існують види статистичного спостереження за охопленням одиниць сукупності? Дайте їх коротку характеристику.

12) Які існують види статистичного спостереження за часом проведення? Дайте їх коротку характеристику.

13) Які існують способи статистичного спостереження? Дайте їх коротку характеристику.

14) Дайте характеристику перепису як спеціально організованого статистичного спостереження.

15) Вкажіть особливості перепису населення. Коли був проведений останній перепис населення в Україні?

16) Що називають помилками спостереження?

17) Вкажіть види помилок статистичного спостереження.

18) Які види помилок статистичного спостереження виникають при суцільному спостереженні?

19) Які види помилок статистичного спостереження виникають при несуцільному спостереженні?

20) Які види контролю використовують при перевірці даних статистичного спостереження? Дайте їх коротку характеристику.

3. Зведення та групування статистичних даних

3.1 Суть статистичного зведення. Види зведення

У результаті статистичного спостереження отримують матеріал, який у подальшому підлягає упорядкуванню та спеціальної обробці. Статистичне зведення - це упорядкування, систематизація і наукова обробка первинних статистичних даних.

Основне завдання зведення полягає у виявленні типових рис та закономірностей масових явищ та процесів. На основі даних статистичного зведення обчислюють узагальнюючі показники, які допомагають провести глибокий аналіз статистичних досліджень. Класифікація статистичного зведення наведена на рис. 3.1.

Рис. 3.1. Класифікація статистичного зведення за різними ознаками

Просте зведення - це лише простий підрахунок підсумків первинного статистичного матеріалу без будь-якої його систематизації. Так як просте зведення не готує матеріал для глибокого економічного аналізу, воно має обмежене застосування у статистичній практиці.

Групове (складне) зведення - це складна операція наукової обробки первинного матеріалу, яка включає декілька етапів роботи:

1) групування матеріалу за окремою або окремими ознаками;

2) розробка системи показників для характеристики типових груп і підгруп;

3) підбиття групових та загальних підсумків;

4) відображення результатів зведення у вигляді таблиць.

У разі централізованого зведення весь первинний матеріал спостереження зосереджується, систематизується та узагальнюється в центральному органі державної статистики - Державному Комітеті статистики України.

Децентралізоване зведення передбачає узагальнення матеріалу знизу до гори за ієрархічними сходинками управління з відповідною обробкою на кожній із них, а Держкомстату України надсилаються уже зведені підсумки за певними адміністративними одиницями.

Автоматизоване зведення проводиться на автоматизованих робочих місцях за допомогою комп'ютерів.

Ручне зведення - це обробка первинних матеріалів ручним способом.

3.2 Групування - основа наукової обробки статистичних даних

Групування - це розподіл одиниць досліджуваної сукупності на групи за однією або кількома ознаками.

До найголовніших завдань, які вирішуються за допомогою статистичних групувань, відносяться:

вивчення структури та структурних змін;

вивчення типів соціально-економічних явищ, виділення однорідних груп і підгруп;

вивчення взаємозв'язку і залежності між соціально-економічними явищами або їх ознаками.

Існує декілька видів статистичних групувань залежно від різних критерій, класифікація статистичних групувань наведена на рис. 3.2.

Слід зауважити, що наведена класифікація статистичних групувань є умовною, оскільки в практиці статистичної роботи їх застосовують у комплексі. Це зумовлене багатогранністю процесів, які відбуваються в суспільному житті.

Рис. 3.2. Класифікація статистичних групувань

Структурне групування характеризує розподіл якісно однорідної сукупності на групи за певною ознакою. Цей вид групування використовують для дослідження складу населення за статтю, віком, освітою, а також в разі вивчення підприємств за галузями виробництва, кількістю працівників, обсягом продукції.

Типологічне групування - це поділ якісно неоднорідної сукупності на класи, соціально-економічні типи, однорідні групи. Типологічне групування застосовують при вивченні розподілу підприємств за формами власності, за економічним призначенням продукції.

Слід відзначити, що типологічні групування відрізняються від структурних лише метою дослідження, за формою ж вони цілком збігаються. Структурні й типологічні групування є описовими, за їх допомогою не можна пояснити причини закономірностей та їхньої зміни в часі та просторі. Ці завдання статистики вирішуються методом аналітичних групувань.

Аналітичне групування - допомагає виявити наявність та напрямок зв'язку між двома явищами або їх ознаками, з яких одна представляє результат, інша - фактор, що впливає на результат. Наприклад, класифікація робітників (факторна ознака) впливає на результативну ознаку - виробітку робітників.

Просте групування - це групування за однією будь-якою ознакою. Проте більш поширені в статистиці складні групування - це групування за двома або більше ознаками. Складне групування, у свою чергу, поділяється на комбінаційне, якщо в його основі послідовно скомбіновано дві і більше ознак, або багатомірне, якщо воно проводиться за кількома ознаками одночасно.

При побудові групувань вирішують ряд задач:

1) що взяти за основу групування, тобто вибрати групувальну ознаку, якій адекватна мета дослідження і характер вихідної інформації;

2) визначити кількість груп та розмір інтервалу;

3) визначити чітко межі інтервалів та ін.

Ознака, яка лежить в основі групування, називається групувальною ознакою. Статистичне групування проводиться за атрибутивними або кількісними ознаками.

Після вибору групувальної ознаки важливим кроком є визначення кількості груп. В окремих випадках групувальна ознака визначає кількість груп. Наприклад, групування студентів інституту за статтю дозволяє чітко визначити дві групи (жінки, чоловіки); групування робітників підприємства за кваліфікацією дозволяє виділити 6 груп (існує 6 тарифних розрядів).

Однак у більшості випадків групувальна ознака не визначає кількість груп, тому постає питання визначення кількості груп розрахунковим шляхом. Кількість груп тісно пов'язана з метою дослідження та обсягом сукупності. У масових сукупностях орієнтовано оптимальну кількість груп з рівними інтервалами можна визначити за формулою американського вченого Стерджеса:

,

де - кількість груп (інтервалів);

- обсяг сукупності.

Однак користуватися цією формулою можна лише в тих випадках, коли досліджувана сукупність досить велика і зміна групувальної ознаки має відносно плавний характер.

При групуванні за кількісною ознакою часто виникає питання про інтервали. Існують різні види інтервалів: рівні та нерівні; відкриті та закриті.

Наприклад, групування робітників бригади підприємства за денним виробітком (шт.): 3-5; 5-7; 7-9 - це приклад рівних інтервалів. Рівні інтервали застосовують тоді, коли кількісна ознака всередині сукупності змінюється плавно, поступово, рівномірно. Розмір рівного інтервалу визначають за формулою:

де , - максимальне, мінімальне значення ознаки;

- кількість груп.

Нерівними називають інтервали, в яких різниця між верхньою і нижньою межею неоднакова. Необхідність застосування групування з нерівними інтервалами виникає в тих випадках, коли коливання ознаки має нерівномірний характер у великих межах.

Інтервали при групуванні можуть бути закритими та відкритими. Закритими вважаються інтервали, у яких визначені верхня та нижня межі, відкритими називаються інтервали, у яких нижня та верхня межі невідомі. Інколи використовують відкриті інтервали з однією межею (верхньою або нижньою). Потреба у відкритих інтервалах зумовлена високим коливанням досліджуваної ознаки.

При розподілі одиниць об'єкта спостереження на окремі групи важливо точно визначати межі. Наприклад, при групуванні робітників за денним виробітком виділені наступні групи: до 5; 6-10; 11-20; більше 20 шт. Такий підхід дає змогу чітко визначати межі та правильно розподілити одиниці сукупності на групи.

Однак у практиці групування часто ознаки безперервно змінюються. У даних випадках при побудові інтервалів одне й те саме число повторюється: як верхня (права) межа одного інтервалу, так і нижня (ліва) межа наступного інтервалу. Наприклад, необхідно провести групування робітників підприємства за стажем роботи, виділивши наступні групи: до 3, 3-5; 5-10; 10-15; 15-20; 20 і більше. До якої групи слід віднести робітників, у яких стаж роботи 3, 5, 10, 15 та 20 років?

На практиці вирішують дану проблему двояко: за принципом «включно» чи за принципом «винятково» («виключно»). Якщо використовувати перший принцип, тобто вважати верхні межі «включно», то робітників зі стажем 3 роки слід віднести до першої групи. За принципом «винятково» даних робітників слід віднести до другої групи. У практиці застосовують обидва методи.

3.3 Ряди розподілу. Елементи ряду розподілу

Основою будь-якого групування є ряд розподілу. Ряд розподілу - це ряд чисел, що характеризує розподіл одиниць сукупності на групи за певною ознакою.

Ряд розподілу складається з двох елементів: варіантів; частот.

Варіантами називають окремі значення групувальної ознаки, які вона приймає у ряді розподілу. Ряди розподілу можна утворювати за кількісною або якісною ознакою.

Частоти - це числа, які показують, скільки разів повторюються варіанти. Частоти можна виражати як в абсолютних, так і у відносних величинах.

Залежно від того, яка ознака покладена в основу групування, розрізняють наступні види рядів розподілу. Їх класифікація наведена на рис. 3.3.

Рис. 3.3. Класифікація рядів розподілу

Таблиця 3.1. Чисельність студентів фінансового інституту на початок 2007/08 навчального року за спеціальністю

Спеціальність

Кількість студентів, чол.

Фінанси

590

Облік і аудит

415

Всього

1005

Групувальна ознака: спеціальність. Окремі значення групувальної ознаки: фінанси, облік і аудит - це варіанти. Частоти: 590; 415.

3.4 Питання для самоперевірки

1) Що таке статистичне зведення?

2) Вкажіть види статистичного зведення за різними ознаками. Дайте їх коротку характеристику.

3) Дайте визначення статистичному групуванню.

4) Які вирішуються завдання за допомогою статистичних групувань?

5) Вкажіть основні види статистичного групування, дайте їх коротку характеристику.

6) За допомогою якого виду статистичного групування можна визначити:

а) структуру населення країни за віком;

б) взаємозв'язок між кваліфікацією робітників та їх денним виробітком?

7) Що таке групувальна ознака?

8) При групуванні за якою ознакою виникає питання про інтервали?

9) Наведіть приклади різних видів інтервалів.

10) Вкажіть формулу для розрахунку розміру рівного інтервалу.

11) Що визначають принципи «включно» та «винятково» при визначенні межі інтервалів?

12) Що таке ряд розподілу?

13) Вкажіть елементи ряду розподілу, дайте їх коротку характеристику.

14) Вкажіть види рядів розподілу. Наведіть приклади кожного виду.

4. Узагальнюючі статистичні показники

4.1 Суть та значення статистичних показників. Класифікація показників за різними ознаками

Інформація про соціально-економічні явища та процеси збирається, оброблюється, передається і зберігається у вигляді статистичних показників.

Статистичний показник - це числова характеристика явищ та процесів у конкретних умовах місця та часу.

Статистичний показник складається з двох частин (елементів). Структурні елементи статистичного показника наведено на рис. 4.1.

Рис. 4.1. Структурні елементи статистичного показника

Якісна визначеність показника визначається суттю явища і відбивається в його назві: доходи бюджету, валовий збір урожаю, коефіцієнт народжуваності та ін. Кількісна визначеність подається числом та його вимірником.

Статистичні показники виконують ряд функцій. Основні функції статичних показників:

пізнавальна;

управлінська;

контрольна.

Пізнавальна функція статистичних показників проявляється у тому, що вони є базою для вивчення сутності соціально-економічних явищ та процесів, аналізу їх стану та прогнозування подальшого розвитку. Управлінська функція статистичних показників полягає в тому, що вони є важливим елементом процесу управління на мікро та макрорівнях. В умовах ринкових відносин роль даної функції показників зростає. Контрольна функція статистичних показників проявляється на всіх етапах проведення статистичних досліджень. У першу чергу значення даної функції полягає у тому, що проводиться порівняння реальних даних з плановими.

Статистичні показники дуже різноманітні. Їх можна класифікувати за різними критеріями (ознаками). Класифікація статистичних показників за різними ознаками наведена на рис. 4.2.

Рис. 4.2. Класифікація статистичних показників

Інтервальні показники характеризують явища та процеси за певний час. Моментні показники характеризують явища та процеси на певний момент часу.

Індивідуальні показники виражають розміри ознаки окремих одиниць сукупності, загальні показники виражають розміри ознаки окремих груп або всієї сукупності.

Об'ємні показники характеризують розміри явищ та процесів. Якісні показники характеризують кількісні співвідношення, характерні властивості досліджуваних явищ.

Первинні показники визначаються зведенням даних статистичного спостереження й подаються у формі абсолютних величин. Похідні (вторинні) показники обчислюються на базі первинних, вони мають форму середніх або відносних величин.

4.2 Поняття про абсолютні величини, їх значення

Абсолютні величини - це показники, які характеризують розміри, рівні, обсяги суспільних явищ та процесів у певних умовах місця та часу.

Абсолютні величини є іменованими показниками, тобто вони завжди мають одиниці вимірювання. Одиниці вимірювання абсолютних величин:

Натуральні одиниці вимірювання, які у свою чергу поділяються на:

- прості натуральні одиниці вимірювання, вони відображають природні властивості явищ та виражаються у фізичних одиницях ваги, об'єму, мірах довжини та ін. (, , , .);

- комбіновані (складні) натуральні одиниці вимірювання, вони являють собою добуток величин різної розмірності (, );

- умовні натуральні одиниці вимірювання, їх використовують у випадках, коли постає потреба звести воєдино кілька різновидів одного явища. Перерахунок в умовні натуральні одиниці виконується за допомогою спеціальних коефіцієнтів. Наприклад, у тоннах умовного палива складається паливний баланс.

Вартісні (грошові) одиниці вимірювання, їх використовують для відображення рівня цін, розмірів заробітної плати, для вартісної оцінки обсягів виробництва у разі різнойменної продукції, а також у разі узагальнення значень облікових даних на рівні галузей чи економіки у цілому. Наприклад, більшість макроекономічних показників виражаються у грошових одиницях. Одиницею вимірювання може бути національна валюта або валюти інших країн.

Трудові одиниці вимірювання використовуються для визначення обсягу трудових ресурсів, витрат праці на виробництво продукції, для оцінки трудомісткості продукції (, ).

За способом вираження абсолютні величини поділяються на індивідуальні та сумарні. Індивідуальні абсолютні величини характеризують величину ознаки окремих одиниць сукупності. Наприклад, розмір заробітної плати окремого робітника підприємства за місяць. Сумарні (підсумкові) абсолютні величини характеризують величину ознаки сукупності або декількох одиниць сукупності у цілому. Сумарні абсолютні величини знаходять при сумуванні індивідуальних абсолютних величин. Наприклад, фонд заробітної плати робітників підприємства за місяць.

4.3 Значення відносних величин, їх форми вираження та порядок розрахунку

Абсолютні величини відіграють важливу роль у системі статистичних показників. Однак для того, щоб повною мірою проаналізувати досліджувані соціально-економічні явища та процеси, виявити взаємозв'язки між ними, встановити закономірності їх розвитку, провести різного роду порівняння недостатньо лише абсолютних величин. Тому у статистиці для проведення більш глибокого аналізу соціально-економічних явищ та процесів абсолютні величини доповнюють відносними величинами.

Відносні величини є мірою співвідношення між явищами. Будь-яку відносну величину обчислюють як відношення двох абсолютних величин.

Існують різни види відносних величин: виконання плану (виконання договірних зобов'язань), планового завдання, динаміки, структури, порівняння, координації, інтенсивності.

Відносні величини виражаються у вигляді коефіцієнтів, відсотків (%) або проміле (‰). Дуже рідко при обчисленні відносних величин базу порівняння приймають за 10000 одиниць, тобто використовують продециміле. Крім того, в статистиці інколи використовують іменовані відносні величини, а саме: в окремих випадках відносні величини інтенсивності можуть мати одиниці вимірювання. Послідовно розглянемо порядок розрахунку відносних величин.

Відносні величини виконання плану (виконання договірних зобов'язань) характеризують рівень виконання плану або договірних зобов'язань.

На практиці відносну величину виконання плану дуже часто називають відсотком виконання плану, тому, як правило, її виражають у відсотках, дуже рідко - у коефіцієнтах. Відносні величини виконання плану показують, на скільки відсотків план у звітному періоді перевиконаний або недовиконаний.

Відносні величини планового завдання характеризують передбачений розмір збільшення або зменшення розмірів явища за планом у звітному періоді порівняно з фактичним рівнем показника за попередній період (або одним з попередніх періодів, прийнятих за базу порівняння).

Відносні величини планового завдання розраховуються також, як і відносні величини виконання плану, у відсотках, дуже рідко - у коефіцієнтах.

Динамікою називається зміна соціально-економічного явища у часі, тому відносні величини динаміки характеризують напрям і швидкість зміни явищ у часі, темпи їх розвитку. Відносні величини динаміки виражаються у коефіцієнтах чи відсотках.

Аби обчислити відносну величину динаміки, потрібно мати дані щонайменше за два періоди або моменти часу.

Якщо відомі показники більш, ніж за 2 періоди часу, то залежно від характеру бази порівняння розрізняють два види відносних величин динаміки. Види відносних величин динаміки наведено на рис. 4.3.

Зі змінною базою порівняння (ланцюгові відносні величини динаміки).

січень лютий березень

З постійною базою порівняння (базисні відносні величини динаміки)

січень лютий березень

Рис. 4.3. Види відносних величин динаміки

Між відносними величинами виконання плану, планового завдання та динаміки існує зв'язок:

. =

Відносні величини структури характеризують склад досліджуваної сукупності за тією чи іншою ознакою. Дана відносна величина характеризує питому вагу окремих частин сукупності у загальному обсязі. Переважно відносні величини структури виражаються у відсотках, інколи - у коефіцієнтах. Сума відносних величин структури по всій сукупності дорівнює 100% або 1.

=

Відносні величині порівняння обчислюються як співвідношення абсолютних однойменних величин за один і той же період (або момент часу), але на різних територіях або об'єктах. Так, за допомогою відносних величин порівняння можна проводити порівняння чисельності населення на конкретну дату у різних регіонах.

Відносні величини координації - це різновид відносних величин порівняння. Відносні величини координації показують, у скільки разів одна частина сукупності більше або менше іншої (інших).

=

Статистика часто аналізує макроекономічні показники різних країн, а також показники народжуваності та смертності у різних країнах. Однак проводити порівняння даних абсолютних величин неможливо, тому що чисельність населення у різних країнах відрізняється. Тому при аналізі даних показників спочатку треба розрахувати відносні величини інтенсивності.

Відносні величини інтенсивності характеризують ступінь поширення чи розвитку явища в певному середовищі. Відносні величини інтенсивності завжди є відношенням двох різнойменних величин. До прикладів відносних величин інтенсивності відносяться:

- виробництво продукції на душу населення;

- ВВП на душу населення;

- коефіцієнти народжуваності та смертності;

- густота населення та ін.

Як зазначалося раніше, відносні величини інтенсивності, на відміну від інших відносних величин, можуть мати одиниці вимірювання або форми вираження. Якщо відносна величина інтенсивності є іменованою, то у ній поєднуються одиниці вимірювання чисельника та знаменника. Наприклад, ВВП на душу населення - грн./чол. Коефіцієнти народжуваності та смертності виражаються у проміле.

4.4 Поняття про середні величини та їх значення

Серед узагальнюючих показників, які застосовують для характеристики соціально-економічних явищ і процесів та виявлення закономірностей їх розвитку, велике значення мають середні величини. Вони дають зведену, підсумкову характеристику масових явищ. Так велике значення для проведення порівняльного аналізу мають показники середньої заробітної плати у різних галузях народного господарства, середньої тривалості життя населення різних країн. Середня величина - це показник, який характеризує типовий розмір варіюючої ознаки в розрахунку на одиницю однорідної сукупності.

Основними умовами застосування середніх величин є наявність якісно однорідної сукупності та достатньо великий обсяг сукупності.

Так як середня величина відображає розмір ознаки в розрахунку на одиницю сукупності, тоді існує логічний взаємозв'язок між середньою величиною і показниками, які потрібні для її визначення. Тому, перед тим як розраховувати середню величину, необхідно вказати змістову формулу.

=

тощо.

У статистичній практиці використовують декілька видів середніх величин:

середня арифметична;

середня гармонічна;

середня хронологічна;

середня геометрична;

середня квадратична;

структурні середні та ін.

4.5 Середня арифметична проста та зважена, порядок її розрахунку

Одним з найпоширеніших видів середніх величин є середня арифметична. Її застосовують у тих випадках, коли відомі індивідуальні значення усереднювальної ознаки та їх кількість у сукупності. Вона обчисляється діленням загального обсягу значень ознаки на обсяг сукупності.

Середня арифметична буває двох видів: середня арифметична проста; середня арифметична зважена.

Формула середньої арифметичної простої має наступний вигляд:

,

де - середнє значення ознаки;

- конкретні значення ознаки (варіанти);

- число варіант, тобто обсяг сукупності.

Формула середньої арифметичної простої використовується за первинними, незгрупованими даними. При розрахунках роблять дві прості операції: складання значень варіантів і ділення отриманої суми на їхню кількість. Тому і формула носить назву середньої арифметичної простої.

Однак статистика має справу з великими сукупностями. У великих за обсягом сукупностях окремі значення групувальної ознаки (варіанти) повторюються при цьому неоднакове число разів. У даному випадку використовують технічний прийом, який називають зважуванням. Технічний прийом зважування дозволяє обсяг значень ознаки визначити як суму добутків варіант на відповідні їм частоти .

Формула середньої арифметичної зваженої має наступний вигляд:

або ,

де - частоти.

Формула середньої арифметичної зваженої використовується у випадках, коли знаменник логічної формули відомий, а чисельник визначається шляхом суми добутків варіантів на їхні частоти.

Середня арифметична має цілу низку математичних властивостей. Розглянемо найважливіші з них:

алгебраїчна сума відхилень окремих варіант ознаки від середньої дорівнює нулю, тобто ;

добуток середньої на суму частот завжди дорівнює сумі добутків варіантів на відповідні їм частоти, тобто ;

якщо усі ваги зменшити або збільшити в декілька разів, то середня арифметична від цього не зміниться;

якщо всі варіанти збільшити чи зменшити на одну й ту саму величину або у декілька разів, то середня величина збільшиться або зменшиться аналогічно. Викладені вище властивості середньої арифметичної дають змогу в багатьох випадках суттєво спростити її обчислення.

4.6 Середня гармонічна проста та зважена, умови та порядок її розрахунку

Середня гармонічна - це величина, обернена середній арифметичній із обернених значень ознаки, тому середня гармонічна також буває двох видів: середня гармонічна проста; середня гармонічна зважена.

Середня гармонічна проста дуже рідко застосовується у статистиці. Формула для її розрахунку має наступний вигляд:

Середня гармонічна зважена розраховується за формулою:

,

де - добуток варіант на частоти ().

Середня гармонічна зважена використовується тоді, коли чисельник логічної формули відомий, невідомий знаменник, тобто чисельність сукупності, однак дану чисельність можливо розрахувати.

Порядок розрахунку середньої хронологічної, квадратичної, геометричної, та структурних середніх буде розглянуто пізніше в інших розділах.

4.7 Особливості визначення середніх величин за даними інтервальних варіаційних рядів розподілу

Часто доводиться розрахувати середні величини на основі даних інтервального варіаційного ряду розподілу, де варіанти виражені інтервалами. Тому для обчислення середньої величини спочатку треба перетворити інтервальний ряд на дискретний, для чого треба визначити середину кожного інтервалу. Середина (середнє значення) кожного інтервалу розраховується як півсума його нижньої та верхньої межі. Потім середню величину визначають так само, як у дискретному варіаційному ряді.

Трохи складніше розрахунок, якщо інтервали відкриті. У даному випадку треба умовно знайти невідомі межі.

Порядок розрахунку середньої величини за даними інтервальних варіаційних рядів розподілу розглянемо на основі наступних даних.

Таблиця 4.1. По підприємству відомі наступні дані про денний виробіток робітників

до 5

Денний виробіток, шт.

5 - 10

10 - 15

15 і більше

Кількість робітників, чол.

26

34

32

22

Визначити середній денний виробіток на одного робітника підприємства.

Таблиця 4.2. Робоча таблиця

Денний виробіток, шт.

Кількість робітників, чол.

Розрахунок середини інтервалу

розрахунок невідомої межі

інтервал

середина

інтервалу

до 5

26

5 - (10 -5) = 0

0-5

5-10

34

5-10

10-15

32

10-15

15 і більші

22

15+(15-10)=20

15-20

шт.

 
 
Полезное


 





 
 


© Все права защищены